Кліматична політика в Україні

До 2022 року економіка України характеризувалась високою вуглецевоємністю, а 74% викидів припадало на такі сектори, як енергетика, транспорт, промисловість, сільське та лісове господарство, та використання земельних ресурсів. Пострадянський економічний спад та анексія Криму призвели до скорочення викидів парникових газів з 942,8 млн т-CO2 у 1990 році до 327,3 млн т-CO2 у 2021 році. Як підписант Рамкової Конвенції ООН щодо захисту клімату (UNFCC), Україна намагалась виконувати зобов’язання зі звітності та скорочення викидів, чому сприяли економічні спади. Незважаючи на ратифікацію Паризької угоди у 2016 році та наміри скоротити викиди на 40% від рівня 1990 року, рівень викидів продовжував зростати.

Незважаючи на російське вторгнення, Україна залишається активним учасником міжнародних кліматичних процесів, виконуючи свої зобов’язання щодо звітності про викиди. Війна ускладнила процес збору даних про викиди, особливо на окупованих територіях, де відсутня методологія розрахунку викидів під час воєнних дій. Ініціатива з обліку викидів парникових газів під час війни підкреслює значний об’єм викидів від бойових дій та порушень промислових ланцюгів.

Кліматична політика України відповідає вимогам вступу до ЄС, дотримуючись acquis ЄС, включаючи прийняття кліматичної та енергетичної політики ЄС, такої як Європейський зелений курс (European Green Deal).  Програма фінансової підтримки України від ЄС Ukraine Facility (2024-2027) передбачає виділення 50 млрд євро на підтримку кліматичних реформ та інвестицій задля забезпечення дотримання стандартів ЄС та сприяння євроінтеграції.

Ширші наслідки війни включають вплив на енергетику, транспорт і сільське господарство. Руйнування інфраструктури, зміни у виробництві енергії та землекористуванні змінюють динаміку викидів. Ресурси, що не використовують для пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптації до них, завдають шкоди інфраструктурі ВДЄ та порушують природні екосистеми. Знищення лісів внаслідок масштабних пожеж призводить до посилення кругообігу вуглецю та зростання рівня викидів.

Щоб досягти внутрішніх цілей, Україна повинна визначити пріоритетами пом’якшення наслідків зміни клімату та адаптацію до них у процесі післявоєнного відновлення. Відновлення відкриває можливості для зеленого енергетичного переходу, низьковуглецевого будівництва, декарбонізації промисловості та відновлення довкілля. Розбудова спроможності для енергетичного переходу має вирішальне значення, та вимагає проведення навчання низьковуглецевому будівництву та встановленню енергоустановок. Відмова від викопних видів палива пов’язана з певними викликами, зокрема, зі здійсненням справедливої трансформації у вугільних регіонах та регіонах, що постраждали від воєнних дій. Інтеграція зеленого переходу в політику відновлення має вирішальне значення, та відображає запити громадянського суспільства, які почали з’являтись з травня 2022 року.

• Декарбонізація: досягнення значного скорочення викидів вуглецю до 2035 року.
• Відновлювана енергетика: збільшення частки відновлюваної енергії в національному енергетичному балансі.
• Скорочення викидів: цільове скорочення викидів парникових газів на 40% від рівня 1990 року.
• Енергоефективність: підвищення енергоефективності в різних секторах.
• Адаптація до зміни клімату: впровадження заходів з адаптації до наслідків зміни клімату.
• Відновлення довкілля: відновлення природних екосистем та покращення поглинання вуглецю.