Біометан як рішення для сталого відновлення знищеної газової інфраструктури

Внаслідок атак росії на газову інфраструктуру України у 2024-2025 рр. було завдано значних збитків і руйнувань у секторі. За повідомленнями НАК Нафтогаз Україна, Укргазвидобування, Укртрансгазу та оцінками Центру Разумкова, через повну або часткову руйнацію об’єктів газової інфраструктури і видобутку внаслідок російських ударів український газовидобуток впав на 40% (або на 8 млрд. м3/рік), а орієнтовні прямі збитки склали від 2 до 4 млрд. Євро[1]. Часткових руйнувань зазнала також газотранспортна система, розподільчі мережі, об’єкти газопідготовки і переробки, газосховища. Хоча газотранспортна система наразі зберігає цілісність, у випадку продовження ударів росії, існує прямий ризик її фрагментації на окремі «острови», підв’язані під наявні джерела газу – залишки об’єктів газовибодування (переважно північно-східні регіони України), газосховища (переважно західні регіони України), нитки мереж для імпорту з ЄС (південно-західні регіони). Таким чином, вже завдані збитки носять загрозливий характер, а у випадку посилення атак і масштабування руйнувань несуть стратегічний ризик енергетичній і національній безпеці України, і конкретно стабільності забезпечення базових потреб населення – теплом, газом, електроенергією, моторним паливом (CNG/LPG). Енергетика України вже як мінімум з кінця 2022 р. знаходиться в критичному стані, що потребує негайних антикризових рішень для його подолання. Найближчим часом криза може охопити вже не тільки електрогенерацію, як було у 2022-2024 роках, але і газопостачання, і, що найбільш небезпечно, теплопостачання (оскільки 85-90% палива теплокомуненерго це природний газ). Оскільки до наступного опалювального сезону залишається 7 місяців саме зараз час розглянути конкретні пропозиції щодо подолання вказаних кризових явищ.

Крім очевидного відновлення і ремонту пошкоджених об’єктів газовидобутку, їх додаткового захисту і, за можливості, розосередження пов’язаної інфраструктури, ще одним і більш фундаментальним і сталим альтернативним шляхом подолання критичного стану може бути впровадження об’єктів, що виробляють відновлюваний природний газ – біометан.

Біометан – це газ, повністю аналогічний за властивостями природному газу. За визначенням у Законі України «Про альтернативні види палива»[2] «…біометан – біогаз, що за своїми фізико-хімічними характеристиками відповідає вимогам нормативно-правових актів до природного газу для подачі до газотранспортної або газорозподільної системи чи для використання як моторного палива.» Він утворюється або шляхом очищення біогазу (що, в свою чергу, виробляється з відновлюваної біомаси), або через газифікацію твердої біомаси. Збагачений біометан не відрізняється від природного газу, тому його можна транспортувати та використовувати в тих же установках, що і для природного викопного газу. Тобто, біометан має всі технологічні переваги природного газу, залишаючись при цьому відновлюваним вуглецево нейтральним паливом. Таким чином, об’єкти виробництва біометану або як ще можна сказати «видобутку» біометану по своїй суті є своєрідними аналогами газовидобувних дебетних установок, от тільки для перших сировина – це відновлювані відходи у вигляді біомаси різних видів, а для других – це суміш викопних газів у надрах землі.

Впровадження об’єктів виробництва біометану в Україні в контексті подолання вказаних кризових явищ в енергетиці має ряд переваг і особливостей:

• Децентралізація і рознесення інфраструктури виробництва і постачання, – практично неможливо одночасно знищити декілька десятків нових невеликих об’єктів виробництва біометану, розосереджених по всій території України (і до певної міри в окремих випадках навіть фінансово недоцільно, бо вартість засобів на ураження може бути порівнювана чи перевищувати вартість об’єкту біометану), в той час як легше знищити ударами декілька централізованих об’єктів газовидобутку в трьох регіонах, що безпосередньо примикають або до кордону з рф або до регіонів з активними бойовими діями, а деякі знаходяться в зоні бойових дій (тож їх використання чи відновлення наразі взагалі неможливе).
• Великі ферми і агрохолдинги в Україні, що мають в одній власності всі наявні ресурси для впровадження біометанових заводів – значну кількість власної сировини (гній, гноївка, послід, первинні польові агровідходи, силос кукурудзи, вторинні відходи переробки, тощо) для впровадження точкових об’єктів потужністю 5-30 млн. м3/рік, власні логістичні можливості, землю для будівництва, фінансові можливості, персонал, тощо.
• Прив’язка до точок генерації сировини (сільська місцевість) і до окремих кластерів розподільчих мереж, де є споживання газу (міста, промислові об’єкти, АГНКС).
• Наявність альтернативної прив’язки до споживача – можна або споживати біометан в безпосередній близькості до місця виробництва (наприклад, місто або промисловий об’єкт поряд з БМ заводом підключений до мережі, в яку закачується БМ), або закачувати у кластери розподільчих мереж, в тому числі і у газотранспортну мережу, і споживати в іншому місці далеко від БМ заводу.
• Відсутність необхідності спорудження додаткової інфраструктури з підготовки, перекачування, переробки газу. Всі процеси підготовки відбуваються в рамках біометанового заводу.
• Відновлюване джерело енергії – скорочення викидів СО2, сприяння переходу до зеленої енергії, виконання цілей Енергетичної стратегії України щодо розвитку ВДЕ, енергетичної інтеграції України і ЄС.
• Видалення відходів з ферм, рециклінг (в тому числі знезараження небезпечних відходів);
• Можливість створення комплексних проектів на базі біометанових заводів із виробництвом декількох продуктів (біометан, електроенергія, тепло, енергія охолодження, синтез-гази, відновлюваний СО2, водень, органічне добриво, сполуки амонію) і з використанням декількох видів сировини одночасно (відходи тваринництва, агровідходи, силос кукурудзи, енергокультури, «надлишкова» електроенергія від СЕС/ВЕС).

Де взяти фінансові ресурси під впровадження біометанових заводів.

У період з жовтня 2022 по березень 2025 міжнародна допомога для відновлення енергетичного сектору України становила за різними оцінками від 3 до 4 млрд. Євро.[3][4] Ці кошти здебільшого були використані на пряме відновлення і реконструкцію систем передачі, трансформації, ремонт пошкоджених об’єктів генерації (вугільних ТЕС), впровадження когенераційних установок на основі природного газу, впровадження СЕС, закупку побутових генераторів, тощо. Для демонстрації потенційних можливостей і масштабу сектору біометану припустимо, що Україна використала б 10% від цієї суми або 400 млн. Євро починаючи з 2022 року для впровадження біометанових проектів (що за визначенням є складовою енергетичної безпеки і підвищення стійкості енергосистеми, тобто підпадають під проекти відновлення так само, як і інші, на які реально були витрачені фінансові ресурси). Якщо використовувати відкриті дані щодо вартості біометанових заводів в діапазоні 300-1200 Євро/1000 м3, і взяти більш консервативно цифру 1000 Євро/1000 м3, це було б еквівалентно виробництву в середньому 200-300 млн. м3 біометану станом на березень 2025 р, і ще 100-200 млн. м3 було б «на підході», тобто впроваджено до середини 2026 р. (оскільки повний проектний цикл впровадження БМ проектів за досвідом в Україні і ЄС-27 складає 2-3 роки). Така децентралізована система виглядала б як 40-80 індивідуальних установок «видобутку» біометану в різних регіонах України одиничною потужністю 5-10 млн. м3. Це вже був би значний крок вперед до сталого відновлення і стабільності постачання на десятиліття вперед, забезпечення енергетичної незалежності України, впровадження інноваційної технології на основі ВДЕ, підвищення енергетичної безпеки в контексті розосередження виробництва різних видів енергії – біометану, електроенергії, тепла.

З кінця 2024 р. обговорюються і частково затверджені нові пакети макрофінансової допомоги енергетичному сектору України до 2030 р. – 54 млрд. дол. США від Ukraine Facility і 50 млрд. дол. США кредитний пакет G7 від заморожених активів росії [5][6]. Якщо держава Україна розгляне можливість розпочати консультації з міжнародними партнерами щодо використання до 10% цієї суми для впровадження біометанових проектів (що повністю вписується в цілі фінансування вказаних програм відновлення), це дасть можливість виробляти до 8 млрд. м3 біометану на рік, що буде еквівалентно якраз тим самим 8 млрд. м3/рік дебету об’єктів газовидобутку, що вже були зруйновані і пошкоджені внаслідок останніх ударів у 2024-2025 рр., а також сприяти створенню децентралізованої системи генерації чистого відновлюваного енергоресурсу, що менш чутлива до майбутніх ударів для забезпечення довгострокової (на десятиліття) енергетичної безпеки і стабільності енергосистеми в цілому. Загальний масштаб такого рішення – 500-1000 окремих установок біометану до 2032-2035 рр. (приблизно половина з них до 2030 р.) одиничною потужністю 5-30 млн. м3/рік, розподілених більш рівномірно по території України, ніж наявний газовидобуток викопного природного газу (три області близько до зони бойових дій). Погляди експертів (БАУ, Green Deal Ukraina, Національний план з енергетики та клімату 2030)[7][8][9] щодо потенціалу сировини для біометану і пропускної здатності газових мереж, до яких будуть підключатися проекти, становить за консервативними оцінками 9.7 млрд. м3/рік, а в перспективі може бути збільшено до 21 млрд. м3/рік, тобто вказаний масштаб не вичерпує весь потенціал біометану в Україні. Цей потенціал включає в себе відходи і залишки біомаси (без продуктів), органічну фракцію твердих побутових відходів, органічну фракцію стоків, а також біомасу енергокультур на деградованих/покинутих/забруднених/маргінальних землях, тобто враховується виключно стала частка біомаси відповідно до визначень RED-III і пов’язаних критеріїв сталості. Як відомо, ЄБРР також зобов’язався у 2025 р. профінансувати 1.1 млрд. Євро на відновлення енергосистеми Україні із фокусом на технології генерації енергії з газу і відновлення газової інфраструктури, впровадження розподіленої генерації на основі ВДЕ[10]. Біометанові проекти на 100% вписуються у цю концепцію відновлення і можуть бути невідкладно профінансовані. Впровадження біометанових проектів на перспективу до 2030-2035 рр. при використанні 10% (8 млрд. Євро), що будуть виділені на відновлення енергетики України є саме по собі складовою відновлення пошкодженої енергетичної інфраструктури, але не шляхом прямого відновлення на основі тих самих енергетичних технологій видобутку викопного палива, що були до руйнації, а шляхом створення нової системи на основі ВДЕ, інноваційної сталої самодостатньої технології із використанням місцевого ресурсу біомаси. Це природно стане складовою енергетичної безпеки України, підвищить її стійкість і гнучкість, забезпечить завантаження розподільчих мереж і ГТС, зробить набагато складнішим (а в деяких випадках і фінансово нераціональним для агресора) повторне знищення ракетними ударами такої великої системи розподіленої генерації.

Наразі ринок біометану в Україні функціонує, але все ще знаходиться на початковому стані розвитку. Одиничні проекти, що були закладені у 2021-2023 рр., вже постачають біометан в мережу (до 50 млн м3/рік і з перспективою до 120 млн м3/рік до кінця 2025 р.), але відчувають певні труднощі, а саме: складності і висока вартість підключення до мереж, складності у контролі і доведення якості біометану до облгазу/оператора ГТС, складності митного оформлення при експорті, відсутність реєстру біометану в Україні, відсутність лінкування з Європейським реєстром біометану (в рамках UDB, яка також знаходиться у процесі створення і узгодження), продовження сплати податку на СО2 на біометан як відновлюваний продукт (неузгодженість з практиками законодавства ЄС, що має бути негайно усунена), відсутність координації на державному рівні і стратегічного бачення розвитку сектору як конкретних сигналів інвесторам від держави для залучення інвестицій. Впроваджені установки наразі постачають біометан виключно на експорт через відсутність стимулювання внутрішнього споживання і неринкові ціни на природний газ для окремих категорій споживання. Проте, відповідно до заяв власників можуть бути швидко переорієнтовані на постачання на внутрішній ринок в Україні, якщо для цього будуть створені необхідні законодавчі і економічні передумови.

Для масштабування сектору біометану до вказаного рівня 8 млрд. м3/рік до 2035 р. необхідно вже у 2025 р. здійснити, як мінімум, наступні заходи:

• Впровадження реєстру біометану та його лінкування з Європейськими реєстрами через UDB;
• Відміна ПСО і крос-субсидіювання внутрішніх цін на газ між контрагентами, впровадження цін на газ для всіх категорій споживання (включно з населенням) на ринковому рівні. Вбачаючи поточний стан енергетики і газового сектору України, доступ до газу як ресурсу вже є стає більш нагальним питанням, ніж його ціна, що є прямим аргументом до впровадження стабільних і диверсифікованих варіантів постачання. Для забезпечення цього необхідно поступове скасування або реформування ПСО у поєднанні з цільовою соціальною підтримкою вразливих споживачів, щоб розблокувати альтернативні варіанти, такі як біометан. Це могло б забезпечити доступність ресурсу і одночасно функціонування ринку. Те, що це вже не питання ціни, а питання доступності ресурсу, – реальність, яку вже розуміє певна частина населення (і що підверджується відповідними діями населення, наприклад, щодо самозабезпечення генерацією електроенергії від генераторів).
• Відміна податку на СО2 для біометану як відновлюваного газу. У більш широкому сенсі, гармонізація політики оподаткування із законодавством ЄС, гарантуючи, що відновлювані гази, такі як біометан, належним чином визнаються відповідно до внутрішньої системи торгівлі викидами СО2, EU ETS та системи вуглецевого податку;
• Розробка стратегії розвитку сектору біометану до 2030 р. із чітким зазначенням курсу на відновлення через ВДЕ і децентралізовані системи, потужності установок, кількості установок, плану інвестицій в сектор, прозорого узгодження і доведення до міжнародних партнерів джерел фінансування і переваг відновлення саме через біометан, і неповернення до використання викопного палива.
• Створення координаційного центру, що буде відповідати за технічні аспекти (моніторинг, звітність, питання підключення, видачі технічних умов, внесення змін, погодження і обмін технічною документацією, тощо), в рамках, наприклад, НАК Нафтогаз Україна, Укргазвидобування, Міненерго, Міністерство розвитку громад і територій;
• Стимулювання внутрішнього споживання через запровадження ряду механізмів
• Надбавку на ціну біометану при продажу всередині України
• Симетрично додатковий акциз на експорт у випадку, якщо Україна вбачає ризик порушення внутрішнього споживання газу як високий ризик для своєї енергетичної безпеки,
• Грантове фінансування пілотних проектів зі специфічними конфігураціями відповідно до кращих практик ЄС;
• Повернення частини (20-30%) початкових капітальних витрат за умови продажу біометану в Україні (і за умови реєстрації проектів біометану як об’єктів енергетики);
• Пільгове кредитування (нульові відсотки на перші 2-3 роки, або інший механізм аналогічний до програми «5-7-9»);
• Випуск зелених облігацій із забезпеченням їх державою;
• Пряме співфінансування від Фонду декарбонізації (із наповненням від податку на СО2)
• Пільгове оподаткування
• Залучення міжнародних компаній і фондів, що купують скорочення викидів СО2 за добровільними системами торгівлі
• Фінансування від продажу скорочення викидів СО2 в рамках внутрішньої системи торгівлі викидами, що наразі впроваджується в Україні.

Серед постійних загроз енергетиці розвиток сектору біометану дає подвійну вигоду. Це пряме відновлення енергетичних потужностей пошкоджених ракетними ударами, і одночасно компонент створення нової інтегрованої і децентралізованої енергетичної системи України на основі відновлюваних джерел енергії, що менш чутлива до ракетних ударів у майбутньому. Зробивши зараз інвестиції у цей сектор Україна має можливість трансформувати свій енергетичний ландшафт, забезпечивши стійкість до ураження і сталість виробництва чистої енергії на довгострокову перспективу.

 

[1] https://razumkov.org.ua/en/news/can-njsc-naftogaz-of-ukraine-further-subsidize-households-and-businesses

[2] https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/1820-20#Text

[3] https://www.energy-community.org/news/Energy-Community-News/2024/12/20.html

[4] https://commission.europa.eu/topics/eu-solidarity-ukraine/eu-assistance-ukraine/support-ukraines-resilience_en

[5] https://www.eeas.europa.eu/delegations/united-states-america/eu-assistance-ukraine-us-dollars_en

[6] https://ec.europa.eu/commission/presscorner/detail/pl/ip_24_5473

[7] https://uabio.org/wp-content/uploads/2024/08/Geletuha_Perspektyvy_vyrobnytstva_biometanu_v_Ukrayini_2.pdf

[8] https://ukrainian-climate-office.org/wp-content/uploads/2024/12/Biomethane-02.12.20242.pdf

[9] https://me.gov.ua/Documents/Detail?lang=uk-UA&id=17f558a7-b4b4-42ca-b662-2811f42d4a33&title=NatsionalniiPlanZEnergetikiTaKlimatuNaPeriodDo2030-Roku

[10] https://www.bloomberg.com/news/articles/2025-04-02/ebrd-to-invest-1-billion-in-ukrainian-energy-sector-this-year

Статтю підготовлено Олексієм Епіком в рамках проєкту «Capacities for Climate Action(C4CA)», що виконується GIZ за дорученням Федерального міністерства економіки та захисту клімату Німеччини (BMWK) та співфінансується Європейським Союзом та Міжнародною кліматичною ініціативою (IKI).